ГЕОГРАФІЯ

 

Завдання для дистанційного навчання 

для 6-А та 6-Б класів

 

05 листопада 2020 р.

 

Дистанційна робота

 

Тема уроку «Географічні атласи, їх види. Картографічна інформація та читання географічних карт».

Діти! Приготуйте атлас з географії. Давайте з ним попрацюємо.

Картографія як наука пройшла складний і тривалий розвиток. Підтвердження цього є порівняння зображення карт на сторінці 1 вашого атласу  з картами який перед вами. Однак учені й сьогодні перебувають у постійному пошуку найбільш точних та інформативних способів відбиття особливостей земної поверхні на карті. На допомогу їм приходить космічна та електронна техніка. Яких лишень карт вони не створили! Є навіть карти поверхні Марсу! Можливо, через деякий час вони знадобляться вам. Але перш ніж вирушати до Марсу або просто в далеку подорож, потрібно навчитися обирати карти відповідно до мети досліджень, правильно їх «читати», вміти аналізувати інформацію, яку містить карта.

Розгляньте інформацію в атласі на сторінці 1., малюнки 5,6,7.

Перші географічні карти люди створювали ще в давнину. Представники древніх цивілізацій наносили малюнки, що зображають місцевість на кам’яні брили, багато з яких збереглися до наших днів на території Африки і Південної Америки.

Розквіт картографії припав на епоху Великих географічних відкриттів. У більшості випадків, географічні карти створювалися безпосередньо мореплавцями, зокрема Джеймсом Куком і Христофором Колумбом.

Історія:

Ератосфен Кіренський (близько 257-194 до н.е.) не тільки виміряв довжину земного меридіана (250000 стадій) і обчислив радіус Землі (40000 стадій), але й увів поняття « паралельі» та «меридіани», довільно наніс їх на укладену ним карту заселених земель – «ойкумену». Цією картою користувались 400 років— до кінця I століття.

До наших днів дійшло 27 карт давньогрецького вченого Клавдія Птолемея ( близько 90-160 р н.е.) з еллінзованого єгипетського міста Александрія, які він додав до своеї наукової праці «Географія». Він описав методику укладання карт, перелічив близько 8 тисяч назв різних об’єктів на відомій йому місцевості, в тому числі і кілька сотень із географічними координатами, визначеними за Сонцем і зірками. Птолемей уперше використав сітку меридіанів і паралелей, яка мало чим відрізнялася від сучасної. Також існували Туринські папірусні карти, Вавілонська карта світу, Нільська мозаїка, Пейтингерова таблиця, Мадабська карта, Християнська топографія, Античні карти світу, Ітинерарій Антоніна, Карта Гекатея.

У середні віки Землю зображували у вигляді кола або прямокутника, у центрі яких розміщувалися важливі міста, святі місця, на крайньому сході – рай, а на заході – пекло. В VI столітті одну з таких мап створив візантійський чернець Кузьма Індикоплов. Зображена ним система світу розповсюдилася в тодішній Європі. Середньовічні картографи Європи і арабських країн креслили карти таким чином, що схід розташовувався на горі карти, а північ, відповідно ліворуч. Сам термін орієнтування походить від латинського слова oriens – схід. Цю традицію вони успадкували від давньогрецьких і давньоримських мореплавців, бо насправді, в морі легше відшукати схід сонця, ніж північ.

Великі географічні відкритт дали світу карту Хуана де ла Коса, Планісфера Кантіно, карту де Кавері, та Вальдземюллера і Пєтро Коппо, карту Пірі Рейса.

Висновок 1. Картографічні зображення є віддзеркаленням розвитку географічних знань людства. З часом картографічна наука накопичувала все нові знання: були закладені математичні основи побудови та художні прийоми оформлення карт, розроблена теорія картографії. У наші часи картографічні досягнення використовують не лише в географії, а в багатьох науках та галузях господарства.

Класифікація карт

Класифікація карт - розподіл географічних карт на певні групи за різними ознаками.

Навіщо класифікують географічні карти? Щоб знайти відповідь на це проблемне питання необхідно згадати що таке карта і для чого вони створені.

Важливими носіями інформації і джерелами знань про різні території є географічні карти. Географічна карта – це узагальнене зменшене зображення земної поверхні на площині, виконане у певному масштабі за допомогою умовних знаків. Карти є моделлю реальної дійсності.. Вони показують розміщення, властивості і зв'язки різних природних і суспільних об'єктів та явищ. Карти складаються за результатами польових знімань, за іншими картографічними джерелами, аеро- і космічними зйомками, статистичними і літературними даними. Будь-яке географічне дослідження починається з ознайомлення з уже існуючими для даної території картами і закінчуватися створенням нових для неї карт. Як ви вже знаєте, карти бувають різних видів.

Призначення географічних карт таке різноманітне, як різноманітні й сфери людської діяльності. Їх використовуються, наприклад, у наукових дослідженнях, різних галузях господарської діяльності, військовій справі, застосовуються як навчальні посібники у школах, як путівники в туристичних подорожах. За допомогою карт нині вирішують багато практичних завдань: завбачують погоду, прокладають маршрути руху суден і літаків, проектують будівництво об'єктів та освоєння сільськогосподарських земель, здійснюють природоохоронні заходи і роблять розвідку родовищ корисних копали тощо.

Отже за якими ознаками можна провести класифікацію?

А) за охопленням території;

Б) за масштабом;

В) за змістом;

Г) за призначенням.

Карти класифікують:

1. За масштабом: крупномасштабні чи великомасштабні (від 1:10 000 до 1:200 000 включно), середньомасштабні (дрібніші 1:200 000 до 1:1 000 000 включно), дрібномасштабні (дрібніші 1:1 000 000)

2. За територіальним охопленням: карти світу та півкуль, карти суходолу (карти материків, які поділяються двояко – або за політичним і далі за адміністративно-територіальним поділом або за фізико-географічним районуванням) та Світового океану (карти океанів, океанічних басейнів, морів, заток і проток).

3. За змістом:

а) загальногеографічні: топографічні, оглядово-топографічні та оглядові;

Карти, які передають зовнішній вигляд земної поверхні, нічого спеціаьно не виділяючи на перший план, називаються загально географічними. На них одночасно зображають населені пункти, річки, озера, форми земної поверхні, глибини океанів, державні кордони, шляхи сполучення, приділяючи всім об'єктам однакову увагу.

б) тематичні: Часто на картах зображають об'єкти або явища та їх взаємозв'язки. Це тематичні карти. їх зміст визначається тією чи іншою темою. Вони поділяються на дві основні групи: карти природних явиш і карти суспільних явиш.

1) карти природних явищ:

– загальні (ландшафтні, фізико-географічного районування:

– геологічні (стратиграфічні, геологічні, тектонічні, неотектонічні, літологічні, четвертинних відкладів, гідрогеологічні, вулканізму, сейсмічні, інженерно-геологічні, корисних копалин);

– геофізичні;

– геохімічні;

– рельєфу земної поверхні;

– кліматичні (кліматологічні);

– океанологічгі (океанографічні);

– гідрологічні;

– ґрунтові;

– геоботанічні;

– зоогеографічні;

– раціонального природокористування й охорони природи;

2) карти соціально-економічних явищ;

– населення (розміщення й розселення, вікового та статевого складу, природного й механічного руху, соціального, професійного та освітнього складу, етнографічні та антропологічні);

– економічні (природних ресурсів та їх оцінки, соціально-економічних ресурсів та їх оцінки, промисловості, сільського господарства і АПК, лісового господарства, транспорту, зв’язку, загальноекономічні);

– соціальної інфраструктури (освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, рекреації та туризму, побутового і комунального обслуговування, громадського харчування, соціального забезпечення тощо);

– політичні та політико-адміністративні;

– історичні.

в) комплексні

4. За призначенням:

а) довідкові:

– інвентаризаційні та оцінки природних умов і ресурсів;

– інвентаризаційні та оцінки соціально-економічних умов і ресурсів;

– планування й розміщення продуктивних сил;

– проектні (будівництва, меліорації, земле- і лісоустрою);

– оперативно-господарські;

– навігаційні та дорожні;

б) навчальні;

– учбові (для початкової, середньої, вищої школи, слабозрячих, сліпих тощо);

– навчально-довідкові;

– науково-довідкові;

– культурно-освітні (краєзнавчі, агітаційно-пропагандистські);

– туристські.

в) військові;

г) туристичні

д) дорожні

ж) Поруч із видами карт, виділяють і типи карт – за широтою теми, прийомами дослідження картографованого явища, характером узагальнення, об’єктивністю та практичною спрямованістю інформації тощо.

Карти вузької тематики назвивають окремими чи галузевими, а карти широкої тематики – загальними.

Карти, які показують окремі грані чи властивості явищ абстаговано від цілого, без показу зв’язків та взаємодії із іншими гранями чи властивостями, називаються аналітичними (карти температур, опадів); ті ж, які дають цілісну, інтегральну характеристику явища із врахуванням складових частин та зв’язків між ними, – синтетичними (кліматичних поясів і областей); карти, які показують сумісно декілька явищ чи властивостей явища, але кожне в своїх показниках, – комплексними (синоптичні).

Останнім часом великого значення набувають екологічні карти, за допомогою яких можна визначити стан і зміни навколишнього середовища, екологічно небезпечні об'єкти.

Перегляньте карти атласу та наведіть приклади карт за охопленням території, за масштабом, за змістом.

Висновок 2. Велике розмаїття карт вимагає їх класифікації— розподілу за певними групами.

Практичне значення карт

Географічні карти служать найважливішим засобом вивчення земної поверхні, дозволяючи одночасно обдивлятися територію будь-яких розмірів. Географічні карти застосовуються в різних галузях народного господарства і науки. Вони потрібні для виробництва різних вишукувань і проектування (як основи), для організації землевпорядження й адміністративно-господарського керування, для навчання і наукових досліджень. Від кожної карти потрібно, щоб вона була достовірною, точною, досить повною і докладною, наочною й могла зручно читатись.

Вимога вірогідності карти полягає в тому, що карта повинна точно відповідати станові місцевості на момент зйомки або виправлення її першоджерел.

Вимога точності карти означає, що зображувані на ній елементи і предмети місцевості повинні зберігати геометричну подобу, точність місця розташування і розміри відповідно до призначення і масштабом карти.

Вимога достатньої повноти і подробиці карти означає, що на ній повинні бути зображені всі типові риси і характерні риси місцевості, показ яких визначається призначенням і масштабом карти.

Під наочністю карти розуміють її властивість, що дозволяє з першого погляду на карту сприймати усе найбільш важливому й істотне в її змісті.

Під читаністю карти розуміється її якість, що дозволяє легко розрізняти всі деталі змісту при докладному розгляданні карти.

Перераховані вимоги до карт є невіддільними одна від одної, однак, між деякими з них маються протиріччя. Так, зайві повнота і подробиця ведуть до зниження читаності карти. З іншого боку, надмірне розвантаження карти і збільшення розмірів умовних знаків ведуть до схематизації. Основним завданням при створенні карти є знаходження шляхів найкращого сполучення цих вимог.

Географічні атласи

Як різноманітні сфери людської діяльності так і різноманітне призначення карт. Розрізняють навчальні, туристичні, науково-довідкові, військові, навігаційні тощо.

Часто карти об'єднують у географічні атласи. Атлас – це систематизоване, цілісне зібрання карт, створене за певною програмою. Такими є, зокрема, науково-довідкові атласи (наприклад, «Атлас природних умов і природних ресурсів України»), навчальні атласи з географії чи історії України, навчально-краєзнавчі атласи окремих областей – «Київщинознавство», атласи туриста та ін.

Нині карти й атласи видаються не тільки на папері, а й на електронних носіях інформації (компакт-дисках). Такі атласи, окрім власне карт, часто наповнені великою кількістю додаткової інформації – текстами, схемами, таблицями, графіками, діаграмами, фотографіями, а також аудіо- та відеоматеріалами (мелодіями гімнів країн і народних пісень окремих регіонів, відеорядом цікавих місць тощо). Вже створено електронні атласи України, які містять десятки карт різного змісту.

Сучасні комп’ютерні технології, які дозволяють поєднувати електронні карти, схеми, аерокосмічні зображення земної поверхні з різноманітною інформацією у таблицях, називаються геоінформаційною системою (ГІС). Вона дає можливість використовувати, аналізувати, зберігати, редагувати відображенні географічні данні. ГІС широко застосовуються при дослідженні проблем забруднення навколишнього середовища.

ВИСНОВОК

Атлас — систематизоване зібрання географічних карт, виконаних за єдиною програмою як цілісний твір. Атлас містить систему карт, органічно пов'язаних між собою. Атласи вміщують, окрім карт, таблиці, тексти, фото, описи, малюнки, довідково-статистичні дані.

Класифікація карт. Карта — найважливіше джерело географічних знань. Без неї вивчення географії є неможливим. Текст підручника — теж важливий. Але використовувати його необхідно, спираючись завжди на географічні карти, маючи їх перед очима, порівнюючи між собою і з текстом підручника.

Спробуйте пояснити, чому льотчики, військові, будівельники, геологи не використовують у своїй роботі звичайні навчальні карти?

Водночас дуже детальні карти не підходять дія вивчення географії в середній школі. Ви просто «потонули» б у морі інформації, яку несуть карти для спеціалістів, наприклад, для екологів, метеорологів чи будівельників.

Звідси можна зробити висновок, що географічні карти відрізняються не лише за охопленням території та масштабом, але й за змістом. За цим показником теж виділяють три групи карт: загальногеографічні, тематичні та комплексні.

На загальногеографічних картах одночасно зображено географічні об’єкти, які вивчають різні географічні науки, наприклад, фізична, економічна й соціальна географія. Тому на них Ви побачите не лише гори, височини та низовини, річки й озера, але й населені пункти, шляхи сполучення, кордони держав та адміністративні межі тощо. На цих картах ніби представлена вся (загальна) географія.

Тематичні або спеціальні карти містять інформацію, яка виправдовує їхню назву. Зміст таких карт визначається спеціальною темою. Наприклад, карти присвячені поширенню Грунтів, розподілу опадів, мережі залізниць чи розміщенню хімічної промисловості. Звичайно, на таких картах зображають і річки, озера, моря тощо. Але це робиться лише для правильної орієнтації людей, що працюють із цими картами, для «прив’язки» спеціального змісту карти до відомих об’єктів.

На комплексних картах поєднують зміст двох чи декількох тематичних карт.

Вам уже відомо про тісний зв’язок між зображеною на карті територією та її масштабом. Такий самий зв’язок існує і між змістом карти та її призначенням. Зміст карти, її масштаб, територія, яку вона охоплює, визначаються призначенням карти. За призначенням карти можуть бути навчальними, агрономічними, лісогосподарськими, військовими, туристичними тощо. Усі вони несуть у собі певний зміст, певну кількість інформації, яка задовольняє потреби людей відповідних професій.

Карти є важливим джерелом знань. Тому необхідно навчитися їх читати. Запам’ятайте, карти різного змісту будуть супроводжувати Вас у житті.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний текст підручника п.15 стор. 60-62

2. Розглянути атлас за 6 клас і охарактеризуйте одну із карт за класифікацією.

3. Письмове завдання. Доведіть, що географічна карта є великим винаходом людства.